Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації
Театр української традиції

Про театр української традиції Дзеркало


 

 

Наш керівник і наставник

Володимир Петранюк присвятив своє життя створенню у Києві нового українського театру. З 1982 року група ентузіастів театрального мистецтва, очолена Володимиром Петранюком, здійснювала пленерові постановки вистав і свят на вулицях і майданах Києва. В тому числі Володимир ставив свята головної ялинки України на Майдані та інші святкові дійства, за що в 1982 році був нагороджений званням лауреата фестивалю театральних свят, а з 1986 року театр прийняв назву «Дзеркало» і переніс свою діяльність в зону ЧАЕС, в результаті чого народилася перша в світі вистава, присвячена чорнобильській трагедії «Полум’яні автографи». Ця п’єса і постановка належить авторству Володимира Петранюка. Вона і визначила спрямування його діяльності як режисера на багато років вперед. З виставою «Полум’яні автографи», де Володимир Петранюк грав також як актор, театр об’їздив чорнобильську зону з 1986 року 90 разів, за що він і актори його театру були нагороджені знаком «Учасник ліквідації аварії на ЧАЕС II ступеня». Володимир Петранюк написав наступну п’єсу «Де твої 17 років», присвячену пам’яті В.Висоцького, яка торкалася болючих проблем суспільства тих років. Володимир Петранюк був автором, режисером і виконавцем одної з ролей і отримав за це диплом на міжнародному фестивалі у Кракові у 1990 році. Ряд постановок театру став виразно виділятися у театральному житті Києва і України. У 1988 році стараннями Володимира Петранюка, як лідера, театр отримав статус  професійного театру-студії.

  Революційні вистави Володимира Петранюка, такі як «Мій бідний Фюрер» (Володимир Петранюк) та «Москва-Петушки» (за В.Єрофеєвим), передували змінам у суспільстві, що дали змогу В.Петранюку із своєю трупою заявити своє українське мистецтво і за межами України. Український театр «Дзеркало» довгий час існував у м.Краків як культурна плацівка і Володимир Петранюк був фактично мистецьким амбасадором України в Польщі. За цей час він зняв  документально-художній серіал про Почаївську Лавру і Ченстоховський монастир, за що отримав дипломи міжнародного кінофестивалю у Непакаланові 1994-1995 рр. Для днів Києва у Кракові були поставлені фольклорні вистави «Чотири пори року українського очарування. Чар» та «Ах, Одесса», які знайшли втілення на аудіодисках. Книга театральних поезій «Ностальгія»  2002 року стала етапною в його творчості. З 2005 року Володимир Петранюк керує театром української традиції «Дзеркало» в Дніпровському районі міста Києва. Він пише, або інсценізує усі п’єси, які є в репертуарі цього театру, є їх постановником і виступає як актор. Нове покоління театру, яке виховав Володимир Петранюк є свідомим, патріотичним колективом, що під його орудою активно розбудовує театральне і суспільне життя нашої столиці і країни. А такі вистави як «У Києві, на Подолі, або Гдє ві сохнітє бєльйо?» та "Мазепа. Love story" є окрасою театральної афіші Києва. Багато уваги приділяє Володимир Петранюк роботі театру з молодим поколінням українців. Серія дитячих казок, що вийшли з-під пера Володимира Петранюка, а саме «Золотий пряник», «Різдвяна подоріж на Чумацький шлях», "Принцеса Рися або казка про королівський годинник", "Котигорошко та калинова дудка" віддзеркалює дитячу мрію про лицарство українського духу і перемогу над загарбниками на українській землі. А містерія «Вій», присвячена 200-річчю Миколи Гоголя в прочитанні Володимира Петранюка відкриває нові таємниці народної філософії в пошуках добра. Вистава за п’єсою І.Карпенка-Карого „Сто тисяч” в модерновому прочитанні В.Петранюка під назвою „Лохотрон по-українськи” настільки поєднує абсурд суспільної депресії з вічною мудрістю класики, що одразу отримала масового глядача в постаті контингенту загальноосвітніх шкіл. Ця робота вже в 2009 році отримала диплом на театральному фестивалі „Вересневі самоцвіти” в м. Кіровограді. У жовтні 2010 року до 20-річчя театру на свято Покрови Володимир Петранюк підготував абсолютно оригінальну виставу за власною п’єсою «Чорна рілля. Любов і Смерть Степана Бандери», присвячену героям визвольного руху в Україні. Ця п’єса нагороджена дипломом лауреату III Всеукраїнського конкурсу сучасної радіоп’єси „Відродимо забутий жанр” НРКУ.

  Творчість Володимира Петранюка і колективу, яким він керує понад двадцять років десятки разів була відмічена дипломами на фестивалях в Україні і за її межами, а Володимир Петранюк як актор, драматург, режисер і педагог і надалі є генератором мистецьких  ідей і духовної активності на користь єдиної для Володимира Петранюка мети – добра України.


Володимир ПЕТРАНЮК: «Україна — наш спільний двір, де місця вистачить всім!»

(Джерело: )
Чотирнадцять років тому репертуар Театру української традиції «Дзеркало» поповнила вистава «У Києва на Подолі», що стала найпопулярнішою виставою театру. Нещодавно її показали в 500-й раз. Про секрет успіху постановки наша розмова з художнім керівником театру, заслуженим діячем мистецтв України Володимиром Петранюком.

Мазепа

(Джерело: )
"Шерше ля фам" на український манер: В Києві презентували нову виставу про Мазепу Суперечлива постать Івана Мазепи бентежить уми й фантазію письменників вже триста років поспіль і український драматург Володимир Петранюк не став виключенням

Полусмак останнього кохання

(Джерело: M.POLYVACH)
Театр «Дзеркало» до 200-річчя з народження Тараса Шевченка відкриває завіси історії його любові, останньої, пристрасної любові, під назвою – «Полусмак останнього кохання». Головним режисером, постановником та виконавцем головної ролі став керівник театру – Володимир Петранюк.

Прем’єра повісті «Вій» у виконанні театру «Дзеркало

(Джерело: Поливач Марія 7 грудня 2013 р.)
Фантастично-драматична історія трапилася на сцені будинку Вчених в Києві 6 грудня у виконанні театру української традиції «Дзеркало».

Рецензія на виставу «Заморочене весілля» за п'єсою Михайла Зощенка.

(Джерело: "Українське слово"- тижневик )
12 березня 2012 року в приміщенні театру «Колесо» відбулася прем’єра вистави «Заморочене весілля» за п’єсою Михайла Зощенка, в перекладі та постановці Володимира Петранюка – керівника і режисера театру української традиції «Дзеркало».